European-Security.org

In a masterful essay, Françoise Thom dissects a little-known weapon in the Kremlin's hybrid war against the West: economic exchanges. She demonstrates that, from the founding of the Bolshevik state, Lenin and the communist leaders who followed him deliberately exploited the greed and stupidity of Westerners to strengthen the power of the communist regime, while sooner or later depriving them of their expected profits. Will it be any different for the Trump administration and American businessmen? (DeskRussie) The appeal of the Russian market, perceived as an El Dorado by Westerners, stems from a historical strategic blindness. For centuries, the West has deluded itself into believing that trade can integrate Russia as a rational and peaceful player in the global economy. However, this vision is fundamentally flawed. For the Kremlin, from the Tsarist era to the present day, trade is not an end in itself, but a pure instrument of power. It is a means of acquiring technology and capital to strengthen its military apparatus and consolidate its regime, while weakening its adversaries. As historian Françoise Thom demonstrates, Russia tirelessly repeats a “cycle of predation”: it attracts foreign investors to modernize, then plunders or expels them once its objectives have been achieved. The West, confusing its own hopes with Russian reality, has thus continually financed its own adversary. It has never understood the Kremlin's strategy of disguising its quest for power as economic cooperation. Lenin cynically summed it up: “The capitalists will sell us the rope with which we will hang them.”

In einem meisterhaften Essay analysiert Françoise Thom eine wenig bekannte Waffe im hybriden Krieg des Kremls gegen den Westen, nämlich den wirtschaftlichen Austausch. Sie zeigt, dass Lenin und die anderen kommunistischen Führer nach ihm seit der Gründung des bolschewistischen Staates bewusst die Gier und Dummheit der Westler ausgenutzt haben, um die Macht des kommunistischen Regimes zu stärken, während sie ihnen früher oder später ihre erwarteten Gewinne vorenthielten. Wird es für die Trump-Regierung und die amerikanischen Geschäftsleute anders sein? (DeskRussie) Die Anziehungskraft des russischen Marktes, der von den Westlern als Eldorado wahrgenommen wird, beruht auf einer historischen strategischen Blindheit. Seit Jahrhunderten gibt sich der Westen der Illusion hin, dass der Handel Russland als rationalen und friedlichen Akteur in die Weltwirtschaft integrieren kann. Diese Vision ist jedoch grundlegend fehlerhaft. Für den Kreml ist Handel seit der Zarenzeit bis heute kein Selbstzweck, sondern ein reines Machtinstrument. Er ist ein Mittel, um Technologie und Kapital zu erwerben, um seinen Militärapparat zu stärken und sein Regime zu festigen, während er seine Gegner schwächt. Wie die Historikerin Françoise Thom zeigt, wiederholt Russland unermüdlich einen „Raubzyklus”: Es lockt ausländische Investoren an, um sich zu modernisieren, und plündert oder vertreibt sie dann, sobald seine Ziele erreicht sind. Der Westen, der seine eigenen Hoffnungen mit der russischen Realität verwechselt, hat so kontinuierlich seinen eigenen Gegner finanziert. Er hat die Strategie des Kremls, sein Streben nach Macht als wirtschaftliche Zusammenarbeit zu tarnen, nie verstanden. Lenin fasste es zynisch zusammen: „Die Kapitalisten werden uns den Strick verkaufen, mit dem wir sie aufhängen werden.”

У своєму майстерному есе Франсуаза Том аналізує маловідому зброю в гібридній війні Кремля проти Заходу, а саме економічні відносини. Вона доводить, що з моменту заснування більшовицького держави Ленін та інші комуністичні лідери після нього свідомо використовували жадібність і дурість західних країн, щоб зміцнити владу комуністичного режиму, одночасно позбавляючи їх, рано чи пізно, очікуваних прибутків. Чи буде інакше для адміністрації Трампа та американських бізнесменів? (DeskRussie) Привабливість російського ринку, який західні країни сприймають як Ельдорадо, випливає з історичної стратегічної сліпоти. Протягом століть Захід обманював себе, вірячи, що торгівля може інтегрувати Росію як раціонального і мирного гравця у світову економіку. Однак це бачення є в корені хибним. Для Кремля, починаючи з царської епохи і до сьогоднішнього дня, торгівля не є самоціллю, а лише інструментом влади. Це засіб для придбання технологій і капіталу з метою зміцнення військового апарату і консолідації режиму, одночасно послаблюючи своїх супротивників. Як демонструє історик Франсуаза Том, Росія невтомно повторює «цикл хижацтва»: вона залучає іноземних інвесторів для модернізації, а потім грабує або виганяє їх, як тільки досягає своїх цілей. Захід, плутаючи власні надії з російською реальністю, таким чином постійно фінансував свого супротивника. Він ніколи не розумів стратегії Кремля, яка полягає в маскуванні прагнення влади під економічне співробітництво. Ленін цинічно підсумував це так: «Капіталісти продадуть нам мотузку, на якій ми їх повісимо».

The appeal of the Russian market, perceived as an El Dorado by Westerners, stems from a historical strategic blindness. For centuries, the West has deluded itself into believing that trade can integrate Russia as a rational and peaceful player in the global economy. However, this vision is fundamentally flawed. For the Kremlin, from the Tsarist era to the present day, trade is not an end in itself, but a pure instrument of power. It is a means of acquiring technology and capital to strengthen its military apparatus and consolidate its regime, while weakening its adversaries. As historian Françoise Thom demonstrates, Russia tirelessly repeats a “cycle of predation”: it attracts foreign investors to modernize, then plunders or expels them once its objectives have been achieved. The West, confusing its own hopes with Russian reality, has thus continually financed its own adversary. It has never understood the Kremlin's strategy of disguising its quest for power as economic cooperation. Lenin cynically summed it up: “The capitalists will sell us the rope with which we will hang them.”

The appeal of the Russian market, perceived as an El Dorado by Westerners, stems from a historical strategic blindness. For centuries, the West has deluded itself into believing that trade can integrate Russia as a rational and peaceful player in the global economy. However, this vision is fundamentally flawed. For the Kremlin, from the Tsarist era to the present day, trade is not an end in itself, but a pure instrument of power. It is a means of acquiring technology and capital to strengthen its military apparatus and consolidate its regime, while weakening its adversaries. As historian Françoise Thom demonstrates, Russia tirelessly repeats a “cycle of predation”: it attracts foreign investors to modernize, then plunders or expels them once its objectives have been achieved. The West, confusing its own hopes with Russian reality, has thus continually financed its own adversary. It has never understood the Kremlin's strategy of disguising its quest for power as economic cooperation. Lenin cynically summed it up: “The capitalists will sell us the rope with which we will hang them.”

« European Security » is delivering here a scathing assessment of Donald Trump’s second term. It alleges that in just six months, Trump has systematically dismantled 80 years of Western alliance, plunging Europe into unprecedented chaos. Europe is reportedly being extorted over $100 billion monthly, reduced to a mere « vassal » while Russia, China, and North Korea benefit from global instability. This paper casts serious doubt on President Trump’s mental and physical health, labeling him a « fragile president ». A six-day public absence around Labor Day 2025 ignited widespread « #TrumpIsDead » speculation across social media. Despite Trump’s « NEVER FELT BETTER » assertion, the White House’s reactive and inconsistent communication only fueled public distrust. His April 2025 official medical report claimed « excellent health » and a perfect 30/30 cognitive score. However, this was contradicted by a July 2025 diagnosis of chronic venous insufficiency for swollen ankles, which the April report had explicitly denied. Recurring bruises on his hands, met with evolving and implausible White House explanations, further deepened public suspicion. Independent medical experts suggest these symptoms point to an undisclosed, deeper systemic issue, rather than isolated conditions. Cognitively, his flawless MoCA score stands in stark contrast to numerous public instances of erratic speech, factual errors, and tangential thinking. Psychiatric experts, like Professor Richard A. Friedman, express serious concern, calling for rigorous neuropsychiatric evaluation. Trump’s June 2025 stumble on Air Force One stairs was politically significant, echoing his past mockery of Joe Biden. An opportunity to draw historical parallels to past presidents like Woodrow Wilson, FDR, and JFK, whose serious health issues were concealed. These historical « praetorian guards »—loyal doctors and advisors—prioritized political image over public transparency. Dr. Sean Barbabella’s « excessively positive » reports for Trump are viewed through this lens, possibly serving as a strategic communication tool. Ultimately, the article concludes that Trump’s physical health shows clear age-related issues, poorly explained by his administration. His cognitive health raises the most troubling and unresolved questions, given the stark disparity between official claims and public performance. The public, grappling with inconsistencies and historical precedents, likely lacks a complete and transparent picture of the president’s health. Credible and significant reasons for concern about his fitness for office persist.

«European Security» дає тут різку оцінку другого терміну Дональда Трампа. У статті стверджується, що всього за шість місяців Трамп систематично зруйнував 80-річний західний альянс, зануривши Європу в безпрецедентний хаос. За повідомленнями, Європа щомісяця зазнає здирництва на суму понад 100 мільярдів доларів, перетворившись на простий «васал», тоді як Росія, Китай і Північна Корея отримують вигоду від глобальної нестабільності. Ця стаття ставить під серйозний сумнів психічне та фізичне здоров'я президента Трампа, називаючи його «крихким президентом». Шестиденна відсутність на публіці навколо Дня праці 2025 року викликала широкі спекуляції «#TrumpIsDead» у соціальних мережах. Незважаючи на твердження Трампа «НІКОЛИ НЕ ЧУВАВСЯ КРАЩЕ», реактивна та непослідовна комунікація Білого дому лише підживила недовіру громадськості. Його офіційний медичний звіт за квітень 2025 року стверджував, що він має «відмінне здоров'я» і ідеальний когнітивний бал 30/30. Однак це суперечило діагнозу хронічної венозної недостатності з набряками щиколоток, поставленому в липні 2025 року, що було категорично заперечено в квітневому звіті. Повторні синці на руках, які супроводжувалися мінливими і неправдоподібними поясненнями Білого дому, ще більше поглибили підозри громадськості. Незалежні медичні експерти припускають, що ці симптоми вказують на приховані, глибші системні проблеми, а не на окремі захворювання. З когнітивної точки зору, його бездоганний показник MoCA різко контрастує з численними публічними випадками нелогічних висловлювань, фактичних помилок і нелогічного мислення. Психіатричні експерти, такі як професор Річард А. Фрідман, висловлюють серйозну стурбованість і закликають до ретельного нейропсихіатричного обстеження. Помилка Трампа в червні 2025 року на сходах літака Air Force One мала політичне значення, відгукуючись на його минулі насмішки над Джо Байденом. Це дало можливість провести історичні паралелі з минулими президентами, такими як Вудро Вільсон, Франклін Рузвельт і Джон Кеннеді, чиї серйозні проблеми зі здоров'ям були приховані. Ці історичні «преторіанські гвардійці» — лояльні лікарі та радники — ставили політичний імідж вище за публічну прозорість. «Надмірно позитивні» звіти доктора Шона Барбабелли про Трампа розглядаються через цю призму і, можливо, слугують стратегічним комунікаційним інструментом. Зрештою, стаття робить висновок, що фізичне здоров'я Трампа демонструє явні вікові проблеми, які його адміністрація погано пояснює. Його когнітивне здоров'я викликає найбільш тривожні і невирішені питання, з огляду на різку невідповідність між офіційними заявами і публічними виступами. Громадськість, яка бореться з невідповідностями та історичними прецедентами, ймовірно, не має повного і прозорого уявлення про здоров'я президента. Існують надійні і вагомі причини для занепокоєння щодо його придатності до посади.

تقدم مجلة «European Security» هنا تقييماً لاذعاً لولاية دونالد ترامب الثانية. وتزعم أن ترامب قد قضى في ستة أشهر فقط على 80 عاماً من التحالف الغربي، مما أدى إلى إغراق أوروبا في فوضى غير مسبوقة. وتفيد التقارير أن أوروبا تتعرض للابتزاز بما يزيد على 100 مليار دولار شهرياً، وتقلصت إلى مجرد «تابعة»، بينما تستفيد روسيا والصين وكوريا الشمالية من عدم الاستقرار العالمي. تثير هذه الورقة شكوكًا جدية حول الصحة العقلية والبدنية للرئيس ترامب، وتصفه بـ«الرئيس الهش». أثار غيابه عن الأضواء لمدة ستة أيام حول عيد العمال عام 2025 تكهنات واسعة النطاق على وسائل التواصل الاجتماعي تحت وسم «#TrumpIsDead» (ترامب مات). على الرغم من تأكيد ترامب أنه «لم يشعر أبدًا بأفضل من ذلك»، إلا أن ردود فعل البيت الأبيض المتناقضة وغير المتسقة في التواصل مع الرأي العام لم تؤدِ إلا إلى زيادة عدم ثقة الجمهور. أكد تقريره الطبي الرسمي في أبريل 2025 أنه «يتمتع بصحة ممتازة» وحصل على درجة 30/30 في الاختبار المعرفي. لكن هذا التقرير تناقض مع تشخيص في يوليو 2025 بقصور وريدي مزمن في الكاحلين، وهو ما نفى التقرير الصادر في أبريل بشكل صريح. كما أن الكدمات المتكررة على يديه، والتي قوبلت بتفسيرات متغيرة وغير معقولة من البيت الأبيض، زادت من شكوك الجمهور. يشير خبراء طبيون مستقلون إلى أن هذه الأعراض تشير إلى مشكلة نظامية أعمق لم يتم الكشف عنها، وليس إلى حالات منعزلة. من الناحية المعرفية، يتناقض درجته المثالية في اختبار MoCA بشكل صارخ مع العديد من الحالات العامة التي ظهرت فيها خطاباته المتقلبة وأخطائه في الحقائق وتفكيره غير المنطقي. يعرب خبراء الطب النفسي، مثل البروفيسور ريتشارد أ. فريدمان، عن قلقهم الشديد، ويدعون إلى إجراء تقييم نفسي عصبي دقيق. كان تعثر ترامب في يونيو 2025 على درجات طائرة الرئاسة ذات أهمية سياسية، حيث كان ذلك بمثابة صدى لسخريته السابقة من جو بايدن. وهي فرصة لإجراء مقارنات تاريخية مع الرؤساء السابقين مثل وودرو ويلسون وفرانكلين روزفلت وجون كينيدي، الذين تم إخفاء مشاكلهم الصحية الخطيرة. أعطى هؤلاء «الحراس البريتوريون» التاريخيون — الأطباء والمستشارون المخلصون — الأولوية للصورة السياسية على الشفافية العامة. يتم النظر إلى تقارير الدكتور شون بارابيللا «الإيجابية بشكل مفرط» عن ترامب من خلال هذه العدسة، والتي ربما تكون بمثابة أداة اتصال استراتيجية. في النهاية، يخلص المقال إلى أن صحة ترامب الجسدية تظهر مشاكل واضحة مرتبطة بالعمر، لم تفسرها إدارته بشكل جيد. وتثير صحته المعرفية الأسئلة الأكثر إثارة للقلق والتي لم يتم حلها، بالنظر إلى التباين الصارخ بين الادعاءات الرسمية والأداء العام. من المرجح أن الجمهور، الذي يعاني من التناقضات والسوابق التاريخية، يفتقر إلى صورة كاملة وشفافة عن صحة الرئيس. ولا تزال هناك أسباب موثوقة وهامة للقلق بشأن لياقته للمنصب.

«European Security» ofrece aquí una evaluación mordaz del segundo mandato de Donald Trump. Afirma que, en solo seis meses, Trump ha desmantelado sistemáticamente 80 años de alianza occidental, sumiendo a Europa en un caos sin precedentes. Según se informa, Europa está siendo extorsionada con más de 100 000 millones de dólares al mes, reducida a un mero «vasallo», mientras que Rusia, China y Corea del Norte se benefician de la inestabilidad mundial. Este documento pone seriamente en duda la salud mental y física del presidente Trump, calificándolo de «presidente frágil». Una ausencia pública de seis días en torno al Día del Trabajo de 2025 desató una especulación generalizada en las redes sociales con el hashtag «#TrumpIsDead» (Trump está muerto). A pesar de la afirmación de Trump de que «NUNCA SE HA SENTIDO MEJOR», la comunicación reactiva e inconsistente de la Casa Blanca solo alimentó la desconfianza del público. Su informe médico oficial de abril de 2025 afirmaba que gozaba de «excelente salud» y tenía una puntuación cognitiva perfecta de 30/30. Sin embargo, esto se contradijo con un diagnóstico de julio de 2025 de insuficiencia venosa crónica por hinchazón de los tobillos, que el informe de abril había negado explícitamente. Las recurrentes contusiones en sus manos, acompañadas de explicaciones cambiantes e inverosímiles de la Casa Blanca, profundizaron aún más las sospechas del público. Expertos médicos independientes sugieren que estos síntomas apuntan a un problema sistémico más profundo y no revelado, en lugar de a afecciones aisladas. Desde el punto de vista cognitivo, su impecable puntuación en el MoCA contrasta radicalmente con los numerosos casos públicos de discursos erráticos, errores fácticos y pensamientos tangenciales. Expertos psiquiátricos, como el profesor Richard A. Friedman, expresan su profunda preocupación y piden una evaluación neuropsiquiátrica rigurosa. El tropiezo de Trump en las escaleras del Air Force One en junio de 2025 fue políticamente significativo, ya que se hizo eco de sus burlas pasadas hacia Joe Biden. Una oportunidad para establecer paralelismos históricos con presidentes anteriores como Woodrow Wilson, FDR y JFK, cuyos graves problemas de salud fueron ocultados. Estos «guardias pretorianos» históricos —médicos y asesores leales— dieron prioridad a la imagen política sobre la transparencia pública. Los informes «excesivamente positivos» del Dr. Sean Barbabella sobre Trump se ven a través de este prisma, y posiblemente sirvan como herramienta de comunicación estratégica. En última instancia, el artículo concluye que la salud física de Trump muestra claros problemas relacionados con la edad, mal explicados por su administración. Su salud cognitiva plantea las cuestiones más preocupantes y sin resolver, dada la marcada disparidad entre las afirmaciones oficiales y su actuación pública. El público, que se enfrenta a inconsistencias y precedentes históricos, probablemente carece de una imagen completa y transparente de la salud del presidente. Persisten razones creíbles y significativas para preocuparse por su aptitud para el cargo.

„European Security“ liefert hier eine vernichtende Bewertung der zweiten Amtszeit von Donald Trump. Es wird behauptet, dass Trump in nur sechs Monaten 80 Jahre westlicher Allianz systematisch demontiert und Europa in ein beispielloses Chaos gestürzt habe. Europa werde angeblich monatlich um über 100 Milliarden Dollar erpresst und zu einem bloßen „Vasallen“ degradiert, während Russland, China und Nordkorea von der globalen Instabilität profitierten. Dieses Papier lässt ernsthafte Zweifel an der geistigen und körperlichen Gesundheit von Präsident Trump aufkommen und bezeichnet ihn als „fragilen Präsidenten“. Eine sechstägige Abwesenheit in der Öffentlichkeit um den Labor Day 2025 löste in den sozialen Medien weit verbreitete Spekulationen unter dem Hashtag „#TrumpIsDead“ aus. Trotz Trumps Beteuerung, er habe sich „noch nie besser gefühlt“, schürte die reaktive und inkonsistente Kommunikation des Weißen Hauses nur das Misstrauen der Öffentlichkeit. Sein offizieller medizinischer Bericht vom April 2025 bescheinigte ihm „ausgezeichnete Gesundheit” und einen perfekten kognitiven Wert von 30/30. Dies stand jedoch im Widerspruch zu einer Diagnose vom Juli 2025, die eine chronische Veneninsuffizienz aufgrund geschwollener Knöchel feststellte, was im Bericht vom April ausdrücklich dementiert worden war. Wiederkehrende Blutergüsse an seinen Händen, die mit sich ständig ändernden und unglaubwürdigen Erklärungen des Weißen Hauses begründet wurden, verstärkten das Misstrauen der Öffentlichkeit zusätzlich. Unabhängige medizinische Experten vermuten, dass diese Symptome eher auf ein nicht offenbartes, tiefer liegendes systemisches Problem hindeuten als auf isolierte Erkrankungen. Kognitiv steht sein makelloser MoCA-Wert in krassem Gegensatz zu zahlreichen öffentlichen Auftritten, bei denen er sich durch unberechenbare Reden, sachliche Fehler und tangentiales Denken auszeichnete. Psychiatrische Experten wie Professor Richard A. Friedman äußern ernsthafte Besorgnis und fordern eine gründliche neuropsychiatrische Untersuchung. Trumps Stolpern auf der Treppe der Air Force One im Juni 2025 war politisch bedeutsam und spiegelte seine früheren Spottäußerungen über Joe Biden wider. Dies bot die Gelegenheit, historische Parallelen zu früheren Präsidenten wie Woodrow Wilson, FDR und JFK zu ziehen, deren schwerwiegende Gesundheitsprobleme verschwiegen wurden. Diese historischen „Prätorianergarde“ – loyale Ärzte und Berater – stellten das politische Image über die öffentliche Transparenz. Dr. Sean Barbabellas „übermäßig positive“ Berichte über Trump werden vor diesem Hintergrund betrachtet und dienen möglicherweise als strategisches Kommunikationsinstrument. Letztendlich kommt der Artikel zu dem Schluss, dass Trumps körperliche Gesundheit deutliche altersbedingte Probleme aufweist, die von seiner Regierung nur unzureichend erklärt werden. Seine kognitive Gesundheit wirft angesichts der krassen Diskrepanz zwischen offiziellen Behauptungen und öffentlichen Auftritten die beunruhigendsten und ungelösten Fragen auf. Die Öffentlichkeit, die mit Unstimmigkeiten und historischen Präzedenzfällen zu kämpfen hat, verfügt wahrscheinlich nicht über ein vollständiges und transparentes Bild der Gesundheit des Präsidenten. Es bestehen weiterhin glaubwürdige und gewichtige Gründe für Bedenken hinsichtlich seiner Amtsfähigkeit.

"European Security" is delivering here a scathing assessment of Donald Trump's second term. It alleges that in just six months, Trump has systematically dismantled 80 years of Western alliance, plunging Europe into unprecedented chaos. Europe is reportedly being extorted over $100 billion monthly, reduced to a mere "vassal" while Russia, China, and North Korea benefit from global instability. This paper casts serious doubt on President Trump's mental and physical health, labeling him a "fragile president". A six-day public absence around Labor Day 2025 ignited widespread "#TrumpIsDead" speculation across social media. Despite Trump's "NEVER FELT BETTER" assertion, the White House's reactive and inconsistent communication only fueled public distrust. His April 2025 official medical report claimed "excellent health" and a perfect 30/30 cognitive score. However, this was contradicted by a July 2025 diagnosis of chronic venous insufficiency for swollen ankles, which the April report had explicitly denied. Recurring bruises on his hands, met with evolving and implausible White House explanations, further deepened public suspicion. Independent medical experts suggest these symptoms point to an undisclosed, deeper systemic issue, rather than isolated conditions. Cognitively, his flawless MoCA score stands in stark contrast to numerous public instances of erratic speech, factual errors, and tangential thinking. Psychiatric experts, like Professor Richard A. Friedman, express serious concern, calling for rigorous neuropsychiatric evaluation. Trump's June 2025 stumble on Air Force One stairs was politically significant, echoing his past mockery of Joe Biden. An opportunity to draw historical parallels to past presidents like Woodrow Wilson, FDR, and JFK, whose serious health issues were concealed. These historical "praetorian guards"—loyal doctors and advisors—prioritized political image over public transparency. Dr. Sean Barbabella's "excessively positive" reports for Trump are viewed through this lens, possibly serving as a strategic communication tool. Ultimately, the article concludes that Trump's physical health shows clear age-related issues, poorly explained by his administration. His cognitive health raises the most troubling and unresolved questions, given the stark disparity between official claims and public performance. The public, grappling with inconsistencies and historical precedents, likely lacks a complete and transparent picture of the president's health. Credible and significant reasons for concern about his fitness for office persist.

« European Security » livre ici une évaluation cinglante du second mandat de Donald Trump. Il affirme qu'en seulement six mois, Trump a systématiquement démantelé 80 ans d'alliance occidentale, plongeant l'Europe dans un chaos sans précédent. L'Europe serait victime d'une extorsion de plus de 100 milliards de dollars par mois, réduite à un simple « vassal », tandis que la Russie, la Chine et la Corée du Nord profitent de l'instabilité mondiale. Cet article jette un sérieux doute sur la santé mentale et physique du président Trump, le qualifiant de « président fragile ». Une absence publique de six jours autour de la fête du Travail en 2025 a déclenché une vague de spéculations « #TrumpIsDead » sur les réseaux sociaux. Malgré l'affirmation de Trump selon laquelle il « ne s'est jamais senti aussi bien », la communication réactive et incohérente de la Maison Blanche n'a fait qu'alimenter la méfiance du public. Son rapport médical officiel d'avril 2025 affirmait qu'il était en « excellente santé » et qu'il avait obtenu un score cognitif parfait de 30/30. Cependant, cela a été contredit par un diagnostic de juillet 2025 d'insuffisance veineuse chronique pour des chevilles enflées, ce que le rapport d'avril avait explicitement nié. Les ecchymoses récurrentes sur ses mains, accompagnées d'explications évolutives et peu plausibles de la Maison Blanche, ont encore renforcé les soupçons du public. Des experts médicaux indépendants suggèrent que ces symptômes indiquent un problème systémique plus profond et non divulgué, plutôt que des conditions isolées. Sur le plan cognitif, son score MoCA irréprochable contraste fortement avec de nombreux exemples publics de discours erratiques, d'erreurs factuelles et de raisonnement tangentiel. Des experts en psychiatrie, comme le professeur Richard A. Friedman, expriment leur profonde inquiétude et réclament une évaluation neuropsychiatrique rigoureuse. La chute de Trump dans les escaliers d'Air Force One en juin 2025 a eu une importance politique, faisant écho à ses moqueries passées à l'égard de Joe Biden. Une occasion de faire des parallèles historiques avec d'anciens présidents tels que Woodrow Wilson, FDR et JFK, dont les graves problèmes de santé ont été dissimulés. Ces « gardes prétoriens » historiques — médecins et conseillers loyaux — ont donné la priorité à l'image politique plutôt qu'à la transparence publique. Les rapports « excessivement positifs » du Dr Sean Barbabella sur Trump sont considérés sous cet angle, pouvant servir d'outil de communication stratégique. En fin de compte, l'article conclut que la santé physique de Trump montre des problèmes évidents liés à l'âge, mal expliqués par son administration. Sa santé cognitive soulève les questions les plus troublantes et non résolues, compte tenu de la disparité flagrante entre les déclarations officielles et les performances publiques. Le public, confronté à des incohérences et à des précédents historiques, n'a probablement pas une image complète et transparente de la santé du président. Des raisons crédibles et importantes de s'inquiéter de son aptitude à exercer ses fonctions persistent.

المقال بأن هذه الخطوة هي جزء من «اتفاق بوتين-ترامب» الناشئ الذي يهدف إلى تفكيك التحالف الأطلسي والنظام الأمني الأوروبي. ويُصوَّر غور على أنه سياسي محنك وعميل مؤثر قضى حياته المهنية في التسلل المدروس إلى الدوائر السياسية الأمريكية. يتعمق النص في خلفية غور، زاعمًا أن هويته الرسمية المالطية-الأمريكية هي غطاء لأصوله السوفيتية، حيث ولد في طشقند. تضمن صعوده التحالف مع الأجنحة الانعزالية المؤيدة للكرملين في الحزب الجمهوري وترسيخ ولائه لدونالد ترامب من خلال حل مشكلة تجارية وشخصية حرجة له بعد رئاسته. ويفترض المقال أن أساليبه العملياتية موروثة من أساليب روبرت ماكسويل وجيفري إبستين، باستخدام التشابك المالي والكومبرومات كأدوات للتخريب. ويُقدم وضع غور في نيودلهي على أنه ضربة معلم. تصبح الهند، وهي دولة محورية في «الجنوب العالمي» وعضو في مجموعة بريكس، مسرحًا جديدًا لهذه المواجهة الجيوسياسية. مهمته ليست الدبلوماسية التقليدية، بل تقويض التحالفات الغربية في منطقة المحيطين الهندي والهادئ، مثل «الرباعية»، وجذب الهند أكثر إلى منطقة النفوذ الأوراسية، وبالتالي تعزيز الأهداف الاستراتيجية لمحور موسكو-ترامب. يمثل هذا التعيين تحذيرًا صارمًا من تهديد منسق ومختلط للمؤسسات الديمقراطية.

إن تعيين سيرجيو غور مؤخراً سفيراً للولايات المتحدة في الهند ليس مجرد منصب دبلوماسي بسيط، بل هو مناورة استراتيجية رئيسية في «حرب رمادية» أوسع نطاقاً ضد أوروبا. ويجادل المقال بأن هذه الخطوة هي جزء من «اتفاق بوتين-ترامب» الناشئ الذي يهدف إلى تفكيك التحالف الأطلسي والنظام الأمني الأوروبي. ويُصوَّر غور على أنه سياسي محنك وعميل مؤثر قضى حياته المهنية في التسلل المدروس إلى الدوائر السياسية الأمريكية. يتعمق النص في خلفية غور، زاعمًا أن هويته الرسمية المالطية-الأمريكية هي غطاء لأصوله السوفيتية، حيث ولد في طشقند. تضمن صعوده التحالف مع الأجنحة الانعزالية المؤيدة للكرملين في الحزب الجمهوري وترسيخ ولائه لدونالد ترامب من خلال حل مشكلة تجارية وشخصية حرجة له بعد رئاسته. ويفترض المقال أن أساليبه العملياتية موروثة من أساليب روبرت ماكسويل وجيفري إبستين، باستخدام التشابك المالي والكومبرومات كأدوات للتخريب. ويُقدم وضع غور في نيودلهي على أنه ضربة معلم. تصبح الهند، وهي دولة محورية في «الجنوب العالمي» وعضو في مجموعة بريكس، مسرحًا جديدًا لهذه المواجهة الجيوسياسية. مهمته ليست الدبلوماسية التقليدية، بل تقويض التحالفات الغربية في منطقة المحيطين الهندي والهادئ، مثل «الرباعية»، وجذب الهند أكثر إلى منطقة النفوذ الأوراسية، وبالتالي تعزيز الأهداف الاستراتيجية لمحور موسكو-ترامب. يمثل هذا التعيين تحذيرًا صارمًا من تهديد منسق ومختلط للمؤسسات الديمقراطية.

Die kürzliche Ernennung von Sergio Gor zum US-Botschafter in Indien ist kein einfacher diplomatischer Posten, sondern ein wichtiger strategischer Schachzug in einem umfassenderen „grauen Krieg“ gegen Europa. Der Artikel argumentiert, dass dieser Schritt Teil eines sich entwickelnden „Putin-Trump-Pakts“ ist, der darauf abzielt, das transatlantische Bündnis und die europäische Sicherheitsordnung zu zerstören. Gor wird als raffinierter politischer Akteur und Einflussagent dargestellt, dessen Karriere eine kalkulierte Infiltration amerikanischer Politikkreise war. Der Text befasst sich eingehend mit Gors Hintergrund und behauptet, dass seine offizielle maltesisch-amerikanische Identität eine Tarnung für seine sowjetische Herkunft ist, da er in Taschkent geboren wurde. Sein Aufstieg erfolgte durch die Annäherung an die kremlfreundlichen, isolationistischen Flügel der Republikanischen Partei und die Festigung seiner Loyalität gegenüber Donald Trump, indem er ein kritisches geschäftliches und persönliches Problem für ihn nach dessen Präsidentschaft löste. Der Artikel geht davon aus, dass seine Vorgehensweise den Strategien von Robert Maxwell und Jeffrey Epstein nachempfunden ist, die finanzielle Verflechtungen und Kompromat als Mittel der Subversion einsetzten. Die Entsendung von Gor nach Neu-Delhi wird als Meisterstück dargestellt. Indien, eine Schlüsselnation im „Globalen Süden” und Mitglied der BRICS, wird zum neuen Schauplatz dieser geopolitischen Konfrontation. Seine Mission ist nicht die traditionelle Diplomatie, sondern die Untergrabung westlicher Allianzen im Indopazifik, wie beispielsweise der Quad, und die weitere Einbindung Indiens in den eurasischen Einflussbereich, um so die strategischen Ziele der Achse Moskau-Trump voranzutreiben. Die Ernennung ist eine deutliche Warnung vor einer koordinierten, hybriden Bedrohung demokratischer Institutionen.

The recent appointment of Sergio Gor as the U.S. ambassador to India is not a simple diplomatic post, but a key strategic maneuver in a broader "gray war" against Europe. The article argues this move is part of a developing "Putin-Trump pact" designed to dismantle the transatlantic alliance and the European security order. Gor is portrayed as a sophisticated political operator and an agent of influence whose career has been a calculated infiltration of American political circles. The text delves into Gor's background, alleging his official Maltese-American identity is a cover for his Soviet origins, having been born in Tashkent. His rise involved aligning with pro-Kremlin, isolationist wings of the Republican party and cementing his loyalty to Donald Trump by solving a critical business and personal problem for him after his presidency. The article posits that his operational methods are inherited from the playbooks of Robert Maxwell and Jeffrey Epstein, using financial entanglement and kompromat as tools of subversion. Placing Gor in New Delhi is presented as a masterstroke. India, a pivotal nation in the "Global South" and a member of the BRICS, becomes the new theater for this geopolitical confrontation. His mission is not traditional diplomacy but to undermine Western alliances in the Indo-Pacific, such as the Quad, and pull India further into a Eurasian sphere of influence, thereby advancing the strategic goals of the Moscow-Trump axis. The appointment serves as a stark warning of a coordinated, hybrid threat to democratic institutions

La récente désignation de Sergio Gor au poste d'ambassadeur des États-Unis en Inde par l'administration Trump a été accueillie dans certains cercles avec un cynisme prévisible, interprétée comme un exil doré, une récompense pour services rendus ou une mise à l'écart élégante d'un personnage devenu encombrant pour ne pas dire toxique. Cette lecture, si elle est compréhensible au prisme de la politique politicienne traditionnelle, est dangereusement superficielle car elle occulte une réalité stratégique d'une toute autre magnitude. La nomination de Gor n'est pas l'exécution politique d'un homme ; elle est une manœuvre clé dans l'exécution planifiée de l'ordre de sécurité européen et de l'alliance transatlantique. Loin d'être une simple anecdote diplomatique, cet événement doit être analysé comme un symptôme et un instrument de la « guerre grise » — cette confrontation permanente qui se déroule sous le seuil du conflit armé, par des moyens financiers, informationnels, psychologiques et politiques. Les ambassadeurs des États-Unis sont désormais avant tout des ambassadeurs de Donald Trump, De Paris à New Dehli.

Russia insidiosum « bellum griseum » in Civitatibus Foederatis gerit, dollariis, datis, et donationibus utens ad politicam Americanam movendam. Hoc consilium rete complexo nititur, « Putinosphera » nuncupato, quod a servitiis secretis ad gratiae agentes et « idiotas utiles » extenditur. Casus Caroli McGonigal, corrupti et alti magistratus Foederalis Officii Investigationis (FBI), ostendit quam efficax sit Russia in primores se insinuando. Iam ab annis septuagesimis saeculi XX, praecursores pontes inter conservativos Americanos et commoda Russica fecerunt. Infiltratio Consociationis Nationalis Armorum (NRA) per Mariam Butina anno MMXVI facta demonstravit quomodo sodalitas culturalis ianua ad potentiam fieri possit. Pecuniarie, Russia publicam sed sumptuosam et inefficacem sollicitationem cum discretiore « captura primorum » per societates coniungit. Haec strategia politica polarizatione et imminuta fiducia in institutiones abutitur, altam vulnerabilitatem societatis in Civitatibus Foederatis revelans.

Росія веде підступну «сіру війну» в США, використовуючи гроші, дані та пожертви для впливу на американську політику. Ця стратегія спирається на складну мережу, «Путіносферу», яка охоплює як розвідувальні служби, так і агентів впливу та «корисних ідіотів». Випадок Чарльза Макгонігала, корумпованого високопоставленого чиновника ФБР, ілюструє ефективність Росії у проникненні в еліти. Ще в 1970-х роках піонери побудували мости між американськими консерваторами та російськими інтересами. Проникнення Марії Бутіної в NRA у 2016 році показало, як культурна організація може стати воротами до влади. У фінансовому плані Росія поєднує дороге і неефективне офіційне лобіювання з більш дискретним «захопленням еліти» через партнерства. Ця стратегія використовує політичну поляризацію та зниження довіри до інститутів, виявляючи глибоку вразливість суспільства в США.

Russland führt in den Vereinigten Staaten einen heimtückischen „grauen Krieg“ und nutzt Geld, Daten und Spenden, um die amerikanische Politik zu beeinflussen. Diese Strategie stützt sich auf ein komplexes Netzwerk, die „Putinosphere“, das von Geheimdiensten über Einflussagenten bis hin zu „nützlichen Idioten“ reicht. Der Fall von Charles McGonigal, einem korrupten hochrangigen FBI-Beamten, veranschaulicht, wie effektiv Russland bei der Unterwanderung von Eliten vorgeht. Bereits in den 1970er Jahren bauten Pioniere Brücken zwischen amerikanischen Konservativen und russischen Interessen. Die Infiltration der NRA durch Maria Butina im Jahr 2016 zeigte, wie eine kulturelle Organisation zu einem Tor zur Macht werden kann. Finanziell kombiniert Russland kostspielige und ineffektive offizielle Lobbyarbeit mit einer diskreteren „Elite-Eroberung“ durch Partnerschaften. Diese Strategie nutzt die politische Polarisierung und das schwindende Vertrauen in Institutionen aus und offenbart eine tiefe gesellschaftliche Verwundbarkeit in den Vereinigten Staaten.