ЛітМузеи про музеи

У Харкові готують новий музичний альбом, який буде вкрай незвичним. Сергій Жадан, Юрій Гуржи, Ірена Карпа, Олег Каданов та інші заспівали пісень за текстами Григорія Сковороди в стилі реґі. До альбому ще й знімають кліпи. Про неординарну ідею покласти вірші мандрівного філософа на таку екзотичну музику, коли заплановано вихід альбому й чи можна буде послухати реґі-Сковороду наживо — поговорили з учасником проєкту ScovoroDans, музикантом, композитором, диджеєм, письменником, харків’янином, який років тридцять мешкає у Берліні, — Юрієм Гуржи.

У попередніх програмах з істориком, професором Києво-Могилянської академії Володимиром Маслійчуком ми говорили про виникнення слобідських полків у другій половині XVII століття і про перші спроби їх реформувати з боку царського уряду. У цій програмі ми говоримо про остаточне скасування автономії Слобідської України імператрицею єкатєріною II. У якому стані були слобідські полки напередодні уцарення єкатєріни? Корупція, оборудки, свавілля — як імперська влада скористалася вадами слобідської старшини? Хто такий Прокопій Коневицький і яка його роль у скасуванні слобідського устрою? Що розслідувала й до чого дійшла комісія Євдокима Щербініна на Слобожанщині? Чи були протести проти реформувань? Як вплинуло на історію Слобожанщини скасування традиційного устрою?

Як впливає історична пам’ять на формування і самоусвідомлення націй? Чому деякі країни Європи, здається, забули про історичний досвід співіснування із росією? Нарешті, коли ця держава перестане бути імперією? Про це поговорили з гостями Харківського літмузею, а саме — з філософом, публіцистом, перекладачем і доктором філософських наук Вахтанґом Кебуладзе й філософом, доктором філософії, викладачем, перекладачем і директором Центру Еммануеля Левінаса в Каунасі (Литва) Вікторасом Бахметьєвасом.

У Харкові відкрилася виставка The War Is Not Over Yet («Війна ще не закінчилася»), що присвячена журналістам, які загинули під час повномасштабного вторгнення. Вона розповідає історії українських і закордонних журналістів, яких убили, поранили або викрали від початку повномасштабного вторгнення. Про це розказала співорганізаторка виставки — представниця Українського ПЕН-клубу Тетяна Терен. «Ми маємо окрему ініціативу — вона дістала назву In solidarity with Ukraine. Й от у межах цієї ініціативи ми привозимо авторів — письменників і журналістів — з інших країн подивитися і відчути, що відбувається в Україні. Цього разу до України приїхав наш колега Томіца Байcич — хорватський поет і президент Хорватського ПЕНу. У Харкові літератор ніколи не був. З одного боку, Байcичу стало цікаво подивитися на виставку, бо він хоче відтворити такий формат у Загребі — розповісти про те, що відбувається в Україні. З іншого боку, ми також показували поетові Салтівку й місто загалом, щоб він бачив, що роблять окупанти з нашими містами й нашим життям».

«Я щасливий, що місто настільки ожило, що воно таке рухливе й жваве. Для мене Харків — це місто, яке показує приклад. Воно є собою, воно не мусить бути нікому прикладом, просто показує те, наскільки стійким є місто, якщо мешканці за нього вболівають, дуже глибоко себе з ним ідентифікують», — каже Остап. Про культуру, пропаганду, ідентифікацію людей, життя в Україні та про те, чому Остап вирішив стати новим резидентом, говоримо в новому випуску програми «Літмузей про музей» на Радіо «Накипіло».

У Харкові відбулася презентація книжки Радомира Мокрика «Бунт проти імперії: українські шістдесятники» Вона пропонує читачеві мандрівку в мікросвіт українських шістдесятників — молодих людей, які творили нову культуру в час хрущовської «відлиги». Заглиблення у світ, який усупереч правилам совєцького тоталітарного режиму засновувався на принципах солідарності, взаємопідтримки й поваги між непересічними молодими талантами. Детальніше про це — слухайте в новому етері програми «Літмузей про музей» на Радіо «Накипіло».

«Я впевнена, що книгу екранізують. У нас і на Заході інтерес справді є, багато режисерів і людей, пов'язаних зі світом кіно, мені про це говорять. Я їм довіряю» У Харкові відбулася літературна зустріч з українською письменницею і лавреаткою Шевченківської премії 2022 року Тамарою Горіха Зерня. Її книжка «Доця» здобула Шевченківську премію і відзнаку «Книга року BBC». Роман переклали польською, латиською, македонською, іспанською, німецькою та англійською мовами. Про літературу, війну, життя і поїздку до Харкова Тамара розповіла в новому випуску програми «Літмузей про музей» на Радіо «Накипіло».

В умовах нав’язування чужої культури як панівної ті тексти, що виходять за її межі, стають «антитекстами» і підлягають знищенню. Це призводить до втрати культурної пам’яті, яку передають через тексти. У совєцький період українська культурна спадщина, що не вписувалася у межі офіційної доктрини, існувала в «захованому» стані. Совєцька влада знищувала тексти чи ховала у спеціальних фондах без доступу широкому загалові, переслідувала їхніх авторів, карала за знання про ці тексти. Ті, хто наважувався такі тексти зберігати, мусили теж їх ховати, щоб колись мати можливість передати культурну пам’ять наступним поколінням. ХХ століття, як і ХХІ, починалося для України боротьбою за виживання нації, за право на самоідентифікацію. Прикметно, що за сто років у нас не змінився ворог у цій боротьбі, що свідчить не тільки про його нав’язливу імперську ідею, але й про наші «провали в пам’яті». Виставка покликана показати, як оприявлювалася культурна пам’ять українців упродовж останніх ста років, що забезпечувало українцям «згадування» після повного «забування» та як Україні сьогодні працювати із сенсами, матеріальні носії яких нині фізично знову заховано — і знову від російської імперської загрози. Виставка не передбачає експонування музейних предметів. Натомість будуть конструкції з текстами-історіями про них. Так автори хотіли б ще раз наголосити на тому, що українська культурна спадщина сьогодні під загрозою, музеї евакуюють чи консервують свої колекції в підвальних сховищах, зважаючи на випадки руйнувань від ракетних обстрілів будівель музеїв чи пограбування колекцій російськими військами на тимчасово окупованих територіях.

Кейт Цуркан відвідала Харків уперше п’ять років тому. Письменниця, журналістка, редакторка й перекладачка, яка не має українського коріння, адже народилась у США. Усе це не завадило Кейт вільно володіти українською, а також приїхати до Харкова під час повномасштабної війни, щоби стати новою резиденткою «Слова»: «Коли дізнаєшся, що тут жили великі автори, а ти теж тут живеш і працюєш — це особливі відчуття. Я не знала, наприклад, що Михайль Семенко жив у квартирі напроти мене, а я стою якраз тут самісінько й пишу текст». Її твори публікували в таких виданнях, як New Yorker, Vanity Fair, Harpers, Washington Post, Los Angeles Review of Books та інших. Вона є репортеркою газети Kyiv Independent і головною редакторкою журналу Apofenie. До Харкова вона приїхала по свою нову книгу, адже один із головних героїв — харків’янин. Про нову книжку, свої відчуття від воєнного Харкова та багато іншого Кейт розповіла в новому випуску програми «Літмузей про музей» на радіо «Накипіло».

Харківська резиденція «Слово» (відтепер — Резиденція у «Слові») змінює формат комунікації. Найближчим часом на її сторінках у соцмережах стане більше прямої мови: резиденти самі розказуватимуть про свої пригоди в Харкові і творчу роботу, а паузи між приїздами резидентів заповнять «голоси» давніх мешканців «Слова». Письменники та інші митці 1930-х також «розказуватимуть» про своє обживання нового будинку, творчі задуми, побутові проблеми тощо. Першим «голосом» «Слова» з 1930-х уже зовсім скоро стане Іван Дніпровський. Може, не найвідоміший письменник, проте знакова постать для Літмузею, адже завдяки його архіву ми знаємо так багато цікавого про письменницький будинок, його історію та мешканців і про період Розстріляного відродження загалом. Розповідатиме Марина Куценко, наукова співробітниця Харківського літературного музею.

Вікторія Амеліна, українська письменниця та документаторка воєнних злочинів, у вересні 2022 знайшла щоденник письменника Володимира Вакуленка, якого навесні минулого року закатували окупанти. Вікторія — гостя нового випуску програми «Літмузей про Музей». «Вочевидь, Володимир вже розумів, що, коли за ним прийдуть наступного разу, його заберуть вже остаточно. Саме тому він і заховав свій щоденник в саду під вишнею», — каже Вікторія.

«Початок 18 століття почався з дуже істотного реформування чи спроб реформування слобідських полків. Спочатку цю реформу проводив білгородський воєвода Долгоруков, потім інші його послідовники» 18 століття в історії Слобожанщини було вкрай насиченим, складним та різноманітним. Про те, в чому полягала сутність реформ, слухайте в новому випуску програми «Літмузей про музей». Цикл, присвячений історії Слобожанщини, обговорюють журналіст Філіп Дикань та доктор історичних наук Володимир Маслійчук.

Звідки взялась Слобожанщина? Що означає це поняття? Чому ця назва є штучною? На вас чекає новий випуск програми «ЛітМузей про Музей» — розмова історика та журналіста Філіпа Диканя із доктором історичних наук Володимиром Маслійчуком.

Новий випуск програми ЛітМузей про Музей. Цього разу гостем програми став письменник та волонтер Андрій Любка. "Для мене волонтерство — це як написання віршів, воно мало б бути в той момент, коли в тебе є відповідний ліричний настрій. Мені дуже важко бути нон-стоп зайнятим цими машинами. Мені це відверто не подобається. Я не хотів би, щоб ця робота інституціоналізувалася. Я не хотів би в це потрапити назавжди. Я дуже мрію, що буде перемога і моє волонтерство закінчиться", — говорить Любка. Рік, який минув, він називає порожнім, проте зазначає, що за цей час він набув нового досвіду. Каже, що за цей час він нічого не написав і не переклав, а нині він перш за все позиціонує себе як волонтер.

Віталій Портников — гість нового випуску програми «Літмузей про музей». Поговорили про відновлення Харкова, історичні події, віру в Перемогу, путіна та єльцина, стосунки України та Польщі після війни. Ведучий — журналіст Філіп Дикань. Слухайте на Радіо Накипіло.

«Ставлення змінилось у всього світу, очевидно. Мабуть, іноземці першими придумали цей бренд „Україна-сміливість“. Я просто сама запитувала людей, з чим у вас асоціюється Україна? Люди відповідають — сміливість», — говорить письменниця, журналістка та співачка Ірена Карпа. На хвилях Радіо Накипіло програма «ЛітМузей про музей». Сьогодні журналіст Філіп Дикань говоритиме разом з Іреною Карпою про те, якою Україну зараз бачить світ, чи зайняла Україна своє місце у Європі та чи зріс в європейців інтерес до української культури. Не перемикайтесь.

«Якби не було цього виношування громадянського суспільства з 2008 року, якби не було цього шляху розвитку, який ми пройшли з 91 року по 2014, то у 2014 ми не змогли би стати реально незалежною державою». Якою бути Україні після перемоги? Якими українці хочуть бачити їхні міста та з якими повоєнними викликами вони зіштовхнуться? Говоримо про це разом з журналістом Філіпом Диканем та Євгеном Глібовицьким, експертом з довготермінових стратегій. В етері радіо «Накипіло» — програма «ЛітМузей про Музей». Не перемикайтесь.

Етнограф, письменник та педагог, бандурист. Універсальна людина, яка закликала українців навіть не думати про зв’язок з росіянами, адже щиро вважала їх цинічними та імморальними. В етері радіо «Накипіло» — випуск програми «ЛітМузей про музей» про Гната Хоткевича. Про його концепцію, яка полягає у зміні всього, що нам насадила російська імперія. Про книгу «Хто ми українці і чого нам треба?», та чого вона потрапила під арешт, говоримо із провідною фахівчинею музею Ольгою Бондар.

Дарія Бадьйор — резидентка Харківської резиденції «Слово». Мова йтиме про культурні політики. Обговоримо, що не так із розвитком культури в Харкові та до чого тут пам'ятник мавпочкам.

✨Сьогодні на хвилях радіо Накипіло зустрінемося з видавцем Олександром Савчуком, співзасновником Харківської резиденції «Слово». ✨Обговоримо, як почати видавати книги (коли твоя спеціальність — танкобудування), чому видавництво зосереджено саме на публікуванні перевидань творів українських митців та науковців першої половини XX століття та яку роль тут відіграє Юрій Шевельов.